Старість. Ваше ставлення?

Якийсь дивний настрій сьогодні. Наче хороший, але от захотілося писати… Давно такого не було… Зазвичай пишу коли на душі важко.
Страхи… в кожного вони свої: хтось боїться померти, хтось стати бідним, хтось собак (чи інших тварин), хтось народжувати, хтось втратити роботу...
Особисто в мене є 2 страхи. Перший — то дуже особисте (вибачте за тавтологію). А інший — старість. Причина — ненавиджу коли мене жаліють. Зараз, в свої 20 з хвостиком, коли я повна енергії, і постійно в русі, я не уявляю себе старенькою, з паличкою, кволою, за якою хтось буде доглядати.
Й не можу пояснити чому, але в мене специфічне ставлення до пенсіонерів, ну не знаю чому. Мені їх наче й жаль, що їх життя вже йде до закінчення, я наче розумію, що вони все життя працювали, їх треба поважати (поступатися місцем в транспорті, допомогти переходити дорогу й т.д.), але чомусь мені не хочеться… Хтось скаже, що я тупе наївне дівчисько, ну й нехай… просто в мене так. Боюся й все… Звичайно, багато хто мріє зістаритися з коханою людиною, виховувати внуків, але не я точно. Цікаво, тут є мої однодумці?

5 коментарів

Єлена Малиновська
Пані Інна, усе відносно. Ваші фобії пройдуть, коли озираючись назад будете бачити свій життєвий слід. Поки що в 20 з копійками про це говорити смішно. Живіть і насолоджуйтеся кожним днем. Правильно плануйте майбутнє. І коли одного дня, почуєте, що зморшки в кутиках очах додають вам шарму, не панікуйте. То початок іншої краси. І будь я не права 1000 разів, але років через 5 ваше ставлення до дітей, внуків і спокійної старості з коханою людиною кардинально зміниться. Поки що у вас говорить юність. Далі — мудрість.
Инна Бучинская
дякую, ну поживем-побачим… можливо))просто на даний момент я думаю так)
Єлена Малиновська
*в кутиках очей (примітка)
Віктор Довганич
Старість — поняття суб'єктивне. Сьогодні зустрів у черзі в МРЕВ чолов'ягу в окулярах, який зверхньо глянувши на мене, заявив: «От ви, молодий чоловіче, знаєте черги лише теоретично, а я профі совок, мені 50-ть! :) Я засміявся. Мої 45-ть — явно не старість! Це я зрозумів сьогодні, коли 26-річний тренер нагрузив мені 90-кг штангу вузьким хватом, заспокоївши, що це не важко і разів 10 я легко(!) зроблю :)
Все суб'єктивно і все проходить. Еклезіаст був правий. Не проходить тільки вічне:)
Инна Бучинская
Ви нагадуєте мою маму.
Вона схоже говорить.
Ну така моя думка, що зробиш-міняти не планую.Повторюся: поживем-побачим.
А от вас хочеться похвалити-90 кг це багато!!!
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте